Такого зомбі-горору ви ще не читали: про «Дівчинку з усіма дарами» — Блог Molfar
Такого зомбі-горору ви ще не читали: про «Дівчинку з усіма дарами» · Видавництво Мольфар

Такого зомбі-горору ви ще не читали: про «Дівчинку з усіма дарами»

23.10.2026

Людська цивілізація занепала після пандемії грибкового вірусу, заражені панують на землі… Але це сталося багато-багато років тому. «Дівчинка з усіма дарами» описує вже втрачений світ, де нечисленні залишки людства мусять ховатися за сімома замками, практично без надії відшукати вакцину. Однак історія не зовсім про це. І навіть не зовсім про боротьбу проти зомбі (це слово у романі навіть не зустрічається!)

Головна героїня, Мелані, дівчинка попри свій вік дуже кмітлива. Вона живе разом з іншими дітьми на віддаленій закритій дослідницькій базі, полюбляє читати Гомера та античні міфи, складає з них своє світобачення та не розуміє, чим відрізняється від дорослих й чому має сидіти в камері. Ті, хто добре знає грецьку міфологію, вже здогадуються чому та до чого тут дари. Мелані дуже любить свою ледь чи не маму Гелен Джастіно, поведінкову психологиню, яка відповідає дівчинці взаємною любов’ю. Гелен Джастіно, своєю чергою, не дуже любить сувору пані Колдвелл, керівницю всього цього проєкту, яка налаштована відшукати вакцину та врятувати людство. Щоправда, методами вкрай жорстокими. Коли звичний світ цієї трійці перевертається догори дриґом, вони змушені пуститися в подорож спустошеною Англією та зіштовхнутися з найбільшими своїми відмінностями.

Направду «Дівчинка з усіма дарами» – зовсім не той зомбі-сюжет, який ми зазвичай собі уявляємо. Авжеж, він не позбавлений екшену та справді моторошних моментів, проте рушієм сюжету є досвід людини на межі, глибокі емоційні зв’язки героїв, їхні перетворення та вибори, які вони роблять  серед зміненого світу. Такого жанр зомбі-горору раніше ще не бачив, й саме цим роман по-справжньому унікальний. У своєму інтерв’ю для блогу Molfar, яке ви зможете прочитати вже зовсім незабаром, автор книги, М. Р. Кері, назвав її «горором співчуття», порівнявши з роботами Джо Гілла й Т. Кінґфішер, а також із класичним «Франкенштайном», яким частково надихався.

Якщо вам до вподоби детально змальовані персонажі з емоціями, у які можна повірити, то «Дівчинка з усіма дарами» точно для вас. Узявши настільки незвичний сетинґ, М. Р. Кері вдалося написати напрочуд щемку історію про взаємини між дорослими та дітьми, знайдені родини й протистояння між чимось особистим та глобальним. У якийсь момент у голові виникають питання «чи виправдана ця жертва?» та хрестоматійне, навіть висміяне в іншому зомбі-творі «хто тут справжні монстри?». Однак «Дівчинка», на відміну від багатьох колег по жанру, справді змушує довго про них міркувати, а, дійшовши відповіді, дивуватися тому, наскільки вона, для багатьох читачів з іншими контекстами, конфліктна. Окреме місце в книзі посідає також розмова про людське місце в циклі еволюції та природі загалом, хоча тут з автором теж є чималий простір для суперечок. Так, можливо під кінець роману ви будете із ним сперечатися, будете налякані чи навпаки, співпереживатимете – однак без емоцій вона вас не залишить точно.

І, авжеж, якщо вам подобається The Last of Us! Хоч письменник напряму не надихався грою та навіть не знав про її існування на той момент, у них доволі багато спільного. Від вірусу кордицепсу до загальної атмосфери занепалого світу та дуету опікуна та дівчинки, від якої залежить майбутнє людства. Утім якщо порівнювати стосунки Джоела з Еллі та Гелен з Мелані, другі, певне, будуть у мене в фаворитах – М. Р. Кері прописав їх просто майстерно. Водночас ніде правди діти, читаючи роман уявляв я саме картини з першої частини гри.

Уся історія виросла з невеликого оповідання Iphigenia in Aulis («Іфігенія в Авліді»), яке автор написав за декілька днів, але вподобав настільки, що вирішив розвинути у повноцінний роман. Також у «Дівчинки» є доволі відома екранізація, яку ви, певне, бачили – хоча, власне, екранізацією той фільм назвати складно, адже роман і сценарій М. Р. Кері писав практично одночасно. За його словами, це радше два способи пройти одну й ту ж саму історію.

Тож хапайте захисні костюми, відкривайте Гомерову «Одіссею», готуйте хустинки для сліз та приємного читання «Дівчинки з усіма дарами»!

Текст написав: Гліб Петровський

 

Останні публікації

БІЛЬШЕ