Перекладачка Аліна Кудіна про манґу «У Горах Божевілля» Ґо Танабе

Для початку розкажіть-но трохи про себе. Як ви загалом вирішили стати перекладачкою з японської, що вас до цього підштовхнуло та яким видався шлях?

Аліна Кудіна: Навчалася в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова (ОНУ) на спеціальності «міжнародні відносини», обрала японську другою мовою. Не хотіла покидати її вивчення, адже мова мені дуже сподобалася, згодом виграла грант на бакалаврську програму в університеті Японії. Під час ковіду повернулася в Україну, де й продовжила працювала. Хотілося якось використовувати здобуті навички, тому 4 роки волонтерила в Ukraїner як перекладачка на японську. З приходом війни почала перекладати манґу.

А як зрештою почалася ваша співпраця із Видавництва «Мольфар»?

Аліна Кудіна: Моя подруга — редакторка, тож саме вона запропонувала мені спробувати перекладати для Мольфарів. У 2022 почала співпрацю з тайтлу «Наречена чаклуна». Ми з Кирилом Болдирєвим перекладали по 2 томи кожен: він — перший і другий, я — третій і четвертий, і т.д. А далі вже продовжили співпрацю з іншими тайтлами.

Що вам до душі більше — переклад манґи чи ранобе? Чи є якийсь твір, перекладом якого для «Мольфар» ви пишаєтеся найбільше?

Аліна Кудіна: Манґу люблю більше, бо з нею все простіше. Коли перекладаєш ранобе, то до неї застосовуються правила перекладу художньої літератури. Але я памʼятаю, як читала в оригіналі ранобе «Я хочу зʼїсти твою підшлункову», і там на пів сторінки був розпачливий плач «ААААА…». Не бачила такого у нас. Мене вразила щирість передачі емоцій.
Найбільше пишаюсь перекладом творів Танабе Ґо, бо дуже люблю його роботи. Дізналася про нього на першому курсі університету, коли з друзями поїхали в Карпати, і один друг почав розповідати страшні історії, які, як він зізнався, були написані Говардом Філліпсом Лавкрафтом. Це був десь наприкінці 2010. Долучитися до перекладу хоча б манґи для мене було великою честю. Крім того, переклад твору Танабе Ґо я додатково звіряла з оригіналом автора, щоб упевнитися в якості та не загубили жодного сенсу чи натяку.

Чи «У горах божевілля» були обрані вами свідомо, чи так просто склались обставини?

Аліна Кудіна: Мені Мольфари запропонували взяти цей тайтл, і я миттєво погодилася.

Чи читали ви твори Лавкрафта або адаптації Танабе Ґо до роботи над «Горами»? Якщо так, то які до вподоби найбільше? Розкажіть про історію знайомства з письменником.

Аліна Кудіна: Читала більшість творів Лавкрафта. Ба більше, їхні оригінали є у вільному доступі англійською, тож рекомендую прочитати їх. Кожен з них по-своєму унікальний. Може, мало хто знає, але мотив «скривдив кота — чекай на відплату» став популярним саме завдяки оповіданню Лавкрафта «Коти Ультара». У цій історії літнє літнє подружжя з села Ультар має садистську звичку ловити й вбивати місцевих котів. Після того як вони вбивають кошеня, що належало сироті, сільські коти збираються разом і за допомогою магії здійснюють жахливу помсту: з’їдають подружжя уві сні.

Яким загалом був процес перекладу серії? Часто доводилося звертатись до першотвору чи, можливо, інших джерел?

Аліна Кудіна: Хотілося перекласти якнайточніше, бо я сама є фанаткою цієї серії. Це постійна робота з оригіналом, з японським текстом, і виправленням неточностей. Мені навіть доводилося звертатися до карт Антарктиди (перший кадр із мапою, де назви піків, гір, проток, і баз експедицій), і тоді я занурювалася у кролячу нору, читаючи про всі ці захопливі експедиції. Ще багато вивчала про палеозой, крейдовий період тощо.

 

 

Чи складніше перекладати жахи, тим паче такого формату, порівняно з іншими жанрами?

Аліна Кудіна: У горорі, а особливо у творах Лавкрафта, є де розгулятися перу. І це прекрасно. Словник синонімів на сайті «Горох» став моїм найкращим другом. У творах Лавкрафта люди переживають крайні ступені емоцій, тому використовуються менш поширені назви для емоційних станів. Та й у горорі людина не може бути постійно «наляканою», вона може бути «стривоженою», потім — «переляканою», далі — «заціпенілою від страху» і зрештою «в неї кров застигає у жилах». Обожнюю горори :3
Взагалі я люблю жахи і наукову фантастику. Прочитала майже усього Стівена Кінґа і Станіслава Лема. Мені таке до душі.

Якщо порівнювати, то чи зображення Танабе відповідали тому, що ви уявляли, читаючи «Гори»? На вашу думку, чи зміг манґака описати «жах, що не можна описати»?

Аліна Кудіна: Вони посилили моє сприйняття. Раніше це був жах, який не мав визначеної форми. Пан Танабе добряче попрацював і розвинув цей жах далі. Якщо говорити метафорично, він продовжив вʼязати цей светр, залишивши останні петельки уяві читача.

Як гадаєте, що в стилі та підході Танабе унікальне, порівняно з іншими авторами графічних адаптацій?

Аліна Кудіна: У нього нетипова манґа. Мальовка адаптована під зображення людей західної зовнішності, деталізована й не надто «солодка» чи романтизована. Грубо кажучи, мужицька мальовка про мужиків-роботяг.

Чи можуть «Гори» стати «входом» у світ Міфів Ктулху і чи варто спершу читати оригінальний твір?

Аліна Кудіна: Це чудовий перший крок! Далі збірка «Пес та інші історії». А потім вже й в оригіналі «Коти Ультара».

Не пригадаєте, яка сторінка чи, можливо, цілий епізод манґи вразили або ж налякали найсильніше?

Аліна Кудіна: Фінальна втеча у четвертому томі. Ще дуже подобається, що ми лишили японські назви розділів, продублювавши їх українською.

І наостанок — над якою адаптацією Танабе ви хотіли би попрацювати ще?

Аліна Кудіна: Продовжити працю над «Колекцією шедеврів Лавкрафта»!

Автор інтерв’ю: Гліб Петровський
Автор ілюстрацій: Танабе Ґо