Особливості перекладу й адаптації власних назв у Warcraft. Частина 3: «Припливи пітьми»

Вітаю, друзі, сьогодні поговоримо про «Припливи пітьми» — книгу про Другу війну, в якій конфлікт між людьми та орками переростає у глобальний конфлікт, змушуючи обидві сторони кувати великі військові союзи та залучати інші раси. Все це, звісно, розширює географію оповідання, чим підкинуло вдосталь цікавих перекладацьких дилем, про які й хочу вам розповісти у цій статті.

В першу чергу поява нових рас додало розмаїття в лінгвістичній площині, адже деякі з них розмовляли незвичними говірками. Зокрема тролі в тексті розмовляють ямайською говіркою, тимчасом як дворфи — мовою скотс (шотландська норма англійської). Як я вказував у першій статті, перекладач повинен відтворювати текст таким чином, аби український читач отримував досвід подібний до читача оригіналу. Саме тому я вважаю необхідним адаптацію говірок. А як адаптувати якийсь англомовний діалект? Підібрати до нього діалект український, якими так багата наша мова. Оскільки ямайський діалект звучить дещо кострубато й часто висміюється, ми вирішили замінити його на степовий діалект, який, на жаль, часто також висміюється й плутається з суржиком. А оскільки як шотландці, так і дворфи — це горці, скотс же ми вирішили замінити на говірку українських горців — гуцулів. Як на мене вийшло органічно та цікаво.

Звісно, працювати з діалектами наскільки ж цікаво, наскільки й складно. Оскільки діалекти й говори — це в принципі неунормовані варіанти мови, то до них не існує (та й не може існувати) якихось затверджених правилами норм. Втім, використовуючи різні джерела та власний досвід, я виокремив кілька найпоширеніших характерних рис і виклав їх у вигляді ось такої таблички:

Тож зрештою в нас вийшло ось так:

Англомовний троль: What you be wantin’ with our leader? You be wishin’ ta speak? What you be wantin’ with us? You want our forests, ya? You be fightin’ us for them, then.

Україномовний троль: І шо тобі нада від нашого лідера? Хош побалакать? Чого ви хоште од нас? Хоште наші ліси, так? Тоді вам придеться за них побиться.

Англомовний дворф: Thank ye, lad. The Wildhammers dinna ferget such debts. It’s ye, then, eh? And about bloody time! Not to worry – those beasties got not a word out o’ me.

Україномовний дворф: О, то є так. Дєкую то́бі, хлопе. Дикі Молоти не забувают такі борги. То все ти, та? І саме вчасно, хай мені грец! Не си хвилюй.

 

Натхнення шотландцями при створенні дворфів також трохи ускладнило нам переклад деяких їхніх імен. Зокрема у творі фігурують дворфи з такими іменами: Beathan, Iomhar, Seaghdh і Tearlach. І на перший погляд все достатньо зрозуміло — просто транслітеруємо ці імена і буде Бетан, Іомгар, Сіґд і Тірлак. Але, звичайно, це буде помилкою, адже імена ці шотландські і написані шотландською гельською (іншою, вже кельтською мовою шотландців). Англійська мова в цьому плані доволі кумедна — запозичуючи імена з інших мов, англомовні не заморочуються з транслітеруванням, вони пишуть їх так само, як і в оригіналі, а потім вимовляють чи то на якийсь власний розсуд, чи то вже правильно, а ви просто маєте це знати. Носії кельтських та слов’янських мов, які використовують латинку, страждають через це найбільше, бо як англомовні тільки не викривляють їхні імена. Втім, це велика окрема тема. В даному випадку треба сказати, що перекладач просто повинен уловити контекст та транскрибувати імена, до того ж не з англійської, а з мови оригіналу. Тобто конкретно в цьому випадку ці імена ми транскрибували з шотландської гельської, тож і вийшло відповідно: Беян, Іовар, Шей і Черлах.

До речі про дворфів. З тим як правильно перекласти назву dwarf нам довелося добряче поламати голови. Суперечки про те як краще перекладати назву цієї архетипової фентезійної раси точаться вже не один рік. Пам’ятаю, ще у середині 10-х інтернет розривали баталії з цієї теми, коли українські переклади почали широко торкатися відомих літературних та ігрових фентезі-серій. І повірте, яких тільки трансформацій не зазнавав цей термін українською.

Історично назву раси dwarf в нас довгий час було заведено перекладати як «гном», адже саме так ці невисокі войовники були перекладені Олександром Мокровольським у першому українському перекладі толкінівського «Гобіта» (де ця раса, власне, і з’явилася у фентезі вперше). У сучасному перекладі «Гобіта» й «Володаря перснів» перекладачка Олена О’Лір вирішила писати це слово вже через «ґ», аби відділити толкінівських войовничих «ґномів» від кумедних казкових «гномів» (хоча для Толкіна його dwarves та ті ж семеро dwarfs явно були однаковими істотами з германського фольклору). І все було б непогано, якби у популярне фентезі не впровадили ще одну низькорослу расу із назвою gnome. Відтоді у багатьох творах фентезі dwarves та gnomes почали співіснувати разом, змусивши українських перекладачів страждати. Адже як тепер перекладати dwarves, якщо звичний та історично тяглий переклад для них уже зайнятий іншими гномами? Розв’язати цю проблему спробував Сергій Легеза у своєму перекладі «Відьмака», переклавши ці дві раси як «ґноми» та «гноми» відповідно. Але при всій моїй любові до його перекладу маю сказати, що конкретно це рішення важко назвати вдалим. Адже що на письмі, що у людській мові розрізнити «ґ» та «г» не зажди можна. Люди плутаються і плутають дві раси. Іншою пропозицією було перекласти dwarves прямо як «карлики» (адже саме таке значення має слово dwarf не в контексті фентезі). Втім такий переклад нам здався неправильним і навіть якоюсь мірою образливим (хоча пізніше саме так цю расу переклали в офіційній локалізації гри Baldur’s Gate 3). Після довгих спроб прийти до якогось консенсусу ми просто здалися і вирішили транслітерувати цю назву, враховуючи що такий варіант уже був певним чином поширеним серед фанатів Warcraft. Та я б не сказав, що лишився задоволеним цим варіантом остаточно. Адже ми лише внесли ще більшої плутанини у загальну дискусію. Зрештою тепер у різних офіційних перекладах фентезі українською ми маємо купу різних варіантів перекладу одного терміну dwarves: гноми, ґноми, дворфи, дварфи, карлики й навіть краснолюди. І це я мовчу про варіанти «дверґи», «цверґи» «трип’ястки» і «ма́лики», які поки не фігурували у перекладах фентезі, але згадуються у давніших фольклорних джерелах. Сподіваюся, колись ми таки зможемо узгодити все це. Але повернімося до того, яких викликів нам підкинуло збільшення географії оповіді.

Зокрема у цій книзі читачам представляються всі інші людські королівства: Лордерон, Ґілнеас, Альтерак, Кул-Тірас і, звичайно ж, Stromgarde. Останній змусив нас призадуматися. Аби зрозуміти логіку такого найменування, я дослідив його історію в лорі. Столиця цього королівства місто Стром — це древня столиця ще першої людської держави — Імперії Аратор. З плином століть імперія розвалилася на кілька міст-держав (перелічених вище), а вся знать виїхала зі Строму. Зрештою, з правлячого класу там залишилася лише військова аристократія, яка й перейменувала свою нову невелику державу в Stromgarde, аби підкреслити армійський генезис нової країни. Власне, оце слово garde в англійській мові — це застаріла форма guard — тобто варта, сторожа. Саме тому ми й вирішили перекласти цю назву як «Стромварт». Цікаво, що на момент написання роману за лором Warcraft країна називалась Стромвартом, а столиця досі носило назву Стром, втім пізніше це заретконили і місто також стало називатися Стромвартом, за аналогією з іншими містами-державами людей.

До речі про міста-держави. Як я вже зазначив, людські королівства виросли із декількох могутніх міст, а тому майже всі вони (крім архіпелагу Кул-Тірас) носять назви такі ж, як і їхні столиці. Що повертає нас до проблеми правильного відмінювання у родовому відмінку, яке я вже описував у першій статті. Адже держави і міста в чоловічому роді мають різні закінчення в родовому відмінку: міста — закінчення -а, держави — закінчення -у. Тому нам доводилося дуже уважно слідкувати, про що саме йдеться у розмові, коли якусь із цих назв треба було відмінити в родовому відмінку. Багатьом читачам могло здатися, що в книзі панує якийсь хаос, якщо в одному місці ми пишемо «Лордерона», а в іншому вже «Лордерону», втім, як бачите, це було зроблено навмисно — так само і з Альтераком, Ґілнеасом, а також, починаючи якраз з «Припливів пітьми», зі Штормовієм. Така специфіка відмінювання навіть трохи плутала наших редакторів, але ми переконалися, що всюди стоять правильні закінчення. Та й маю зізнатися, мені навіть до вподоби така цікава риса української мови, коли самим лише закінченням ви можете дати зрозуміти про що йдеться: місто чи державу.

Втім одна столиця все ж виділялася наявністю другої назви — місто Лордерон, як найбільше місто в цій частині Східних Королівств та столиця найбільшої людської держави, носило також горду назву Capital City. Направду це залишилося у спадок з часів Warcraft II (частковою новелізацією якої і є цей роман), коли Блізи особливо не заморочувалися з назвами, тож столицю Альянсу вони просто так і назвали — столицею. Втім, мене такий переклад назви бентежив. З чого б це громадяни інших людських королівств називали місто чужої країни «столицею»? До того ж, це не просто Capital, а Capital City. Звісно, ось це слово city в назвах міст зазвичай фігурує, аби відокремити місто від чогось іншого з подібною назвою (Нью-Йорк Сіті та штат Нью-Йорк, Канзас-Сіті та штат Канзас тощо). Тож загалом це власна назва, яка мала бути унікальною для Лордерону і одразу повідомляти, що мова йде ні про яку іншу столицю. Саме тому мені спав на думку такий чудовий варіант як «Стольне Місто». З одного боку це чудовий та поетичний переклад Capital, а з іншого дозволяє виокремити це місто з-поміж інших столиць.

Кажучи про спадок з Warcraft II в контексті складнощів найменування, хочу також пригадати про Blackrock Mountain та Blackrock Clan. Цілком очевидно, що цю гору Блізи так прозвали виключно тому, що вона вперше з’являється у місії, де гравцю потрібно перемогти Blackrock Clan. Проте з розвитком лору швидко стало зрозуміло, що орки ніби як з іншого світу, то з чого б це й гора так називалася? Мене щиро усміхає, з якою легкістю Блізи пояснили це звичайним збігом, однак ми мали дослідити лорне пояснення обох назв та придумати спосіб правильно його передати. Найлегшим способом зробити це було просто перекласти Чорна гора та відповідно Клан Чорної Гори (саме так зробили перекладачі фільму), але мені цей варіант не сподобався. Зрештою, в оригіналі ж не просто Black Mountain. Звичайно, іноді доводиться іти шляхом спрощення, але я волію робити це вже у крайніх випадках, а за можливості перекладати назву повністю. Отже за лором, гору так прозвали через чорні скельні породи, які вкривають її то тут то там. Клан же отримав таку назву бо навчився обробляти Blackrock Ore — особливу руду, яку знайшли у печерах Дренора. Тож по суті всі ці назви походять від чорного каміння, і нам було важливо передати це. Саме тому ми прийшли до варіантів Чорнокамінна гора та Клан Чорного Каменю відповідно.

Тепер я б хотів детальніше поговорити про переклад прізвищ. Серед народів Warcraft більшість мають так звані «промовисті» прізвища — тобто родові прізвиська, які виконують роль прізвища. Оскільки, як і у випадку з географічними власними назвами, ці прізвища покликані підкреслити фентезійну атмосферу та характер персонажів, а також через переважно племінний устрій більшості цих народів, ми, звичайно, їх перекладали та адаптували. Єдиний, народ, чиї прізвища ми вирішили не перекладати — це люди, оскільки через більш цивілізований уклад життя їхні прізвища вже не мали такого відтінку родового прізвиська, як, скажімо, в орків чи ельфів, і почасти люди просто не мали якихось промовистих прізвищ. Але навіть у них є декілька винятків. Зокрема король Ґілнеасу Genn Greymane. З огляду на те, що це прізвище чудово підкреслює його образ, а також, що у подальшому, ґілнеасці стануть вовкоподібними ворґенами, а сам король — великим сивим ворґеном, ми адаптували це ім’я у Ґенн Сивогрив. Цікаво, що з таким ім’ям цей король фігурує ще у Warcraft 2 — за 20 років до введення ворґенів до лору із WoW Cataclysm. Мені особисто дуже цікаво, чи планували вони ще тоді ґілнеасців зробити песиголовцями чи ж таке ім’я — вдалий збіг?

Прізвища орків особливо відрізняються від інших істот. Тимчасом, як у тих же ельфів чи тауренів прізвища мають переважно поетичний характер, то в орків — жорстокий та войовничий: Спинолам, Череполам, Пеклокрик тощо. Саме тому частіше ми воліли адаптувати ці прізвища одним словом, аби підкреслити цю неоковирність та примітивність орчого устрою (хоча й з деякими виключеннями, як той же Молот Згуби чи Жнець Душ, де одним словом вийшла б якась дурня).

В цьому контексті особливо хочу згадати Teron Gorefiend. Ім’я цього персонажа, мабуть, є одним із найулюбленіших моїх адаптації в усій серії. Я довго ламав голову над тим, як краще перекласти його прізвище. Розіб’ємо його на складові. Перша частина gore — це запечена чи згорнута кров, тобто та кров, що пролита в бою й запеклася. Слово «кров» українською не має особливих синонімів, тож я вирішив його й залишити, хоча англомовні дуже часто граються з використанням blood та gore. Друга ж частина fiend — це злий дух, іноді навіть демон чи сам Диявол. Для нього я довго підбирав різні можливі варіанти, але зрештою зупинився на «бісі». Адже слово «біс», як і «чорт», в українській мові має праслов’янське, ще дохристиянське походження, тож не обов’язково позначає саме біблійного нечистого духа. Зрештою вийшов Терон Кровобіс, і мені надзвичайно подобається як круто це прізвище звучить.

Прізвища ельфів ми найчастіше адаптували двома словами, аби зберегти поетичність, але бували випадки, де одне слово справлялося й краще. Зокрема Alleria Windrunner — найстаршої з трьох сестер Windrunner, чиє прізвище ми вирішили перекласти, як «Вітрогін», оскільки звучало це влучно й добре. Хоча маю зазначити, що слово «гін» ми тут використали не у значенні «гнати щось чи когось», як міг би хтось подумати, а в значенні «дуже швидкий біг».

Згадуючи сестер Вітрогін, одразу хочу сказати і про середню — Sylvanas. Нас іноді запитують, чому ми переклали саме як Сильвана, а не Сільвана, себто через «и», а не «і». Як аргумент на користь другого варіанту наводять римського божества Сільвана, який був охоронцем лісу, і на ім’я якого посилається ім’я середньої Вітрогін. І це безперечно так, саме іменем цього божества надихалися Блізи, однак хочу зауважити, що латинкою це ім’я пишеться як Silvanus через «i», тимчасом як Sylvanas вони написали через «y». Саме тому ми й використали варіант Сильвана, аби також передати інакше написання оригіналу, коли вже маємо таку можливість.

Повернімося до географічних назв та дворфів. Столиці двох кланів, які фігурують у романі, також змусили трохи поламати голову над перекладом. Aerie Peak — столиця клану Дикі Молоти має доволі хитру назву. Слово aerie перекладається, як пташине гніздо, розташоване на високій скелі. Українською це передати надзвичайно важко, оскільки слово має одразу два відтінки: це гніздо (а дане місто є важливим місцем розведення грифонів) і це дуже високе місце (що також підходить даному місту). Як передати це українською ми думали дуже довго. Робити щось на кшталт «Високогніздовий пік» не хотілося, так само як і «Пік Високого Гнізда», адже тоді невелика назва в оригіналі розростається до великих розмірів українською. Зрештою ми звузили наші пошуки до двох варіантів: «Гніздовий Пік» та «Захмарний Пік». Жоден не передає обидва значення, тож ми були вимушені вибирати те значення, яке нам здалося важливішим — а саме вказати, що це місто — центр розведення грифонів, які для Диких Молотів мали надвисоке логістичне і культурне значення. Тож, як я й казав, іноді переклад все ж доводиться спрощувати.

Другий клан дворфів — Бронзобороді — за столицю мав місто Ironforge, яке ми переклали як «Стальгорн». Це викликало запитання, тож дозвольте відповім. Назва складається з двох слів: iron (залізо) та forge (горно, кузня, кувати, гартувати), і саме місто є центром ковальської справи. Тож варіант, який нам пропонували, аби зберегти цей «ковальський вайб» був «Залізогарт». Втім, така назва упускає дуже важливий елемент назви — Great Forge або Велике Горно. За лором усе місто побудоване навколо цього Великого Горна, величезної кузні, на честь якої місто й отримало назву. Тож виходить, що «горно» чи «горн» мало обов’язково бути присутні у назві. Тоді ж ви запитаєте, чому не «Залізогорн»? Суто заради зручності. Назва Ironforge має два склади, варіант же «Залізогорн» аж чотири. Таке розростання слова у перекладі звучить не дуже. Тож ми вирішили замінити «залізо» на «сталь» і вийшов «Стальгорн» з двома складами, і який все одно дуже добре передає «ковальський дух» оригінальної назви та самого міста.

Наостанок хочу поділитися цікавинками щодо перекладу ще двох географічних назв. Перше — це містечко Southshore. Ще на етапі чернетки перекладу роману я переклав цю назву як «Південнобережжя». Втім, пізніше мені здалося це надто громіздким. Як і у випадку зі Стальгорном, в оригінальній назві було всього два склади, тимчасом як у моєму перекладі аж цілих п’ять! Мені це здалося неприпустимим збільшенням, і я все ще був не задоволений Північнокраєм. Але ж нічого не зробиш, містечко буквально має таку назву, бо розташоване на південному березі Лордерону. Тож я запропонував варіант так і перекласти Південний Берег. Назва все ще була громіздкою, але принаймні у двох словах ця громіздкість сприймається легше. Втім, решта команди заперечила, що два слова — це надто роздута назва для невеликого рибальського містечка, і не варто сильно перейматися, бо «Південнобережжя» цілком нормальна назва. Я ж знову заперечив, що оце подвійне «ж» виглядає дуже дивно і не органічно. На що мені нагадали, що я буквально живу у місті з назвою «Запоріжжя». З таким аргументом я вже сперечатися на міг.

Друге — це Hillsbrad Foothills, яке ми переклали як Гіллзбрадове передгір’я. Нас іноді питають чому не «Передгір’я Гіллзбарада», але все дуже просто. Словосполучення «Передгір’я Гіллзбрада» звучить так, ніби цей регіон — це передгір’я якоїсь гори під назвою «Гіллзбрад», втім все цілком навпаки. Даний регіон — це передгір’я Альтерацьких гір, а назву таку має через невелике містечко Гіллзбрад.